Перші відомості про бібліотеки на теренах сучасної Вінниччини відносяться до останньої чверті XVI ст. Це були в основному  приватні книгозбірні, що нараховували по кілька сотень книг, серед яких чільне місце посідали твори польських письменників, істориків, релігійних та громадських діячів: Миколая Рея, Якуба Вуєка, Яна Гербурта; обов'язковими були й історичні хроніки.

Книжкові збірки існували і при православних храмах та монастирях, але прикордонне розташування краю заважало сталому розвиткові бібліотечної справи. З перемогою Контрреформації в Речі Посполитій та укріпленням влади поляків на теренах Брацлавщини, уже в XVII ст. з’явилося кілька католицьких кляшторів (монастирів), бібліотеки яких нараховували понад тисячі книг. Часи козацьких війн, Руїна (період історії України другої половини XVII ст., що відзначився розпадом української державності, загальним занепадом та кровопролитними війнами), турецька окупація Поділля були нищівними для книжкових колекцій, тому у XVIII ст. під час реколонізації краю почали практично наново формуватися місцеві книгозбірні при католицьких, греко-католицьких монастирях, навчальних закладах. Однією з перших і найбільших світських бібліотек краю стало зібрання Подільської гімназії (Вінниця, 1814–1847), що охоплювало понад 4 тис. томів у 1831 р. Найбільшими книжковими колекціями володіли польські шляхтичі, наприклад, родове зібрання Потоцьких з Тульчина нараховувало 14,1 тис. томів у 1843 р. Тривалий час бібліотеки функціонували лише при навчальних закладах, урядових та громадських організаціях. Перші окремо функціонуючі заклади були ініційовані приватними особами і діяли як комерційні в Немирові (власник Р. Б. Шерр, 1882), Могилеві-Подільському (власник М. Голубеєв, 1884). З 1890-х рр. почали створюватися мережі народних бібліотек, ініційовані Подільською православною єпархією (1894), повітовими комітетами Піклування про народну тверезість (1897), Київським комітетом письменності (1900), повітовими земськими управами (1912), а також окремими підприємствами, кооперативними організаціями. На початок ХХ ст. існувало при церковнопарафіяльних школах – 917 книжкових зібрань, при навчальних закладах Міністерства народної освіти – 286. Функціонувало понад 150 народних бібліотек, фонди яких обмежувалися кількома сотнями книг універсального змісту і містили дешеві народні видання. Активно розвивалася мережа публічних [Бар (1899), Гайсин (1902), Вінниця (1907), Могилів-Подільський (дозвіл 1910 р., але не реалізований)] і 24 приватних комерційних бібліотек. Вони також мали універсальні фонди, широкої тематичної спрямованості з нахилом до гуманітарного напряму. Галузеву літературу можна було отримати лише в бібліотеках спеціалізованих навчальних закладів (Вінницьке реальне училище робило навіть іноземну передплату), профільних установ, організацій та підприємств. Напередодні революційних подій 1917 р. основним осередком бібліотечних послуг для населення були книгозбірні навчальних закладів. Основу бібліотечної мережі складали зібрання універсального змісту російською мовою. Читання національними мовами забезпечувалося зусиллями громадськості. Жодної спеціальної, наукової бібліотеки для дітей не було створено. Найбільшим фондом володіла Немирівська чоловіча гімназія – понад 18,4 тис. томів.

Після 1917 р. розвиткові бібліотек та бібліотечних фондів на Поділлі сприяло створення Видавничого відділу для друкування дешевих книг при Подільській губернській народній управі, завдяки якому бібліотеки почали отримувати українські книги. В населених пунктах краю було розгорнуто мережу хат-читалень товариства «Просвіта». Фонди бібліотек поповнювалися за рахунок націоналізації приватних зібрань. У цей час було сформовано мережі загальнодоступних бібліотек у кожному повіті. В кінці 1919 р. у Вінниці діяло 4 бібліотеки: Гоголівська (фонд 15 тис. прим.), товариства «Просвіта» (3,2 тис. прим.), Народного дому та єврейська з загальним фондом 1 тис. книг. Важливою подією цього періоду стала підготовча робота зі створення у Вінниці філії Всенародної бібліотеки України Української Академії наук (УАН), початок якій поклав наказ Подільського губревкому від 23 вересня 1920 р. Вона, а також міська Публічна бібліотека ім. М. Гоголя (нині ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва) згодом відіграли значну роль в організації і сприянні роботи новостворених книгозбірень. Зокрема, в Бібліотеці ім. М. Гоголя було створено об’єднання, котре займалося підвищенням кваліфікації і наданням практичної допомоги бібліотекарям міст і сіл губернії.

Характерною ознакою початку 20-х років є створення пунктів ліквідації неписьменності, сільських клубів, хат-читалень, збільшення кількості бібліотек. У 1921 р. їх уже було 169 з книжковим фондом 94,2 тис. примірників, послугами бібліотек користувалися 82,8 тис. читачів. Відбувається централізація бібліотечної мережі та її розбудова відповідно до адміністративно-територіального поділу губернії. 1923 р. було організовано дитячий відділ при Вінницькій міській бібліотеці,  у листопаді 1927 р., відбулося офіційне відкриття міської бібліотеки для дітей з фондом 1 600 книг. У середині 20-х рр., відповідно до інструкції НКО УСРР «Про порядок перегляду літератури на предмет її ідеологічного спрямування та вилучення шкідливої літератури з книгозбірень і читалень, з книгарень та кіосків, ринку» від 21 грудня 1925 р., посилюється бібліотечна цензура, вилучається з фондів так звана ідеологічно шкідлива література. У чорних списках опинилися книги М. Грушевського, Л. Юркевича, М. Туган-Барановського, Д. Яворницького та інші. Значне вилучення літератури відбулося у 1929 р., що призвело до скорочення бібліотечного фонду. При обласній бібліотеці створюється так званий «спецхран» (забороненої літератури), який проіснував більше 70 років. Великого значення в цей час набувають пересувні бібліотеки. У 1930 р. бібліотекарі активно включаються в бібліотечний похід під лозунгом «Книгу – в маси».  

Зі створенням у 1932 р. Вінницької області керівництво бібліотеками покладається на обласний відділ народної освіти, при якому пізніше було організовано бібліотечний сектор. Зростає мережа районних бібліотек, діють літературні гуртки, гуртки художнього читання, набуває розмаху масова робота. Проводяться зустрічі з письменниками, влаштовуються книжково-ілюстративні виставки. Відбувається подальша спеціалізація бібліотечної мережі, зокрема відкрито медичну бібліотеку у м. Вінниця. Створюються бібліотеки і при навчальних закладах.

1 січня 1934 р. статус обласної отримала центральна міська бібліотека ім. К. А. Тімірязєва, котра, спираючись на 44 районні книгозбірні, розгорнула широку методично-бібліографічну допомогу сільським книгозбірням. У цьому ж році проведено бібліотечний перепис, в результаті якого на облік взято 1 020 масових бібліотек всіх відомств з книжковим фондом 1 527,8 тис. прим. В області  функціонували також: 788 навчальних бібліотек з фондом 1 0149,4 тис. прим.; 124 наукових та спеціальних – з фондом 436,5 тис. прим. Дітей обслуговували 11 бібліотечних установ, фонд яких налічував 26,6 тис. прим. Зростання мережі викликало потребу в кваліфікованих кадрах. Питанням підвищення кваліфікації почали займатись обласна бібліотека та філія Всенародної бібліотеки УАН. Були започатковані обласні курси і семінари бібліотекарів у м. Вінниця та районних центрах Тульчині і Могилів-Подільському. Поступово навчанням було охоплено всіх основних працівників районних, сільських і колгоспних бібліотек. Бібліотечні кадри отримували освіту в бібліотечному технікумі, що був відкритий на базі бібліотечного відділу Тульчинського технікуму комуністичної освіти у 1934 р. До 1941 р. цей навчальний заклад підготував 402 кваліфікованих спеціалістів бібліотечної справи.

Напередодні Другої світової війни на Вінниччині працювало 1 268 масових бібліотек, враховуючи приклубні, колгоспні і профспілкові, з фондом понад 2 млн прим. Книгозабезпеченість досягала більше 1 книги на мешканця області. У державних масових бібліотеках працювали 338 штатних бібліотекарів, багато з яких мали вищу, середню і спеціальну освіту, або пройшли підготовчі бібліотечні курси.

Під час війни на тимчасово окупованій території були знищені майже всі фонди міських, районних і сільських книгозбірень та 300 тис. прим. видань обласної бібліотеки. Зруйновано приміщення Бершадської, Липовецької, Козятинської, Гайсинської і ряду інших бібліотек. Бібліотекарі, які залишилися на окупованій території, входили до партизанських загонів і брали участь у підпільній боротьбі. Зокрема, І. В. Бевз, завідувач міської бібліотеки ім. Н. К. Крупської, був керівником підпільної організації і посмертно удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу. Після звільнення Вінниччини від німецько-фашистських загарбників до бібліотек почали надходити книги не лише від книголюбів, мешканців області, але й з усіх республік Радянського Союзу. Всього було передано 58 тис. томів. Наприклад, жителі Жмеринки зібрали для своїх книгозбірень 7 тис. томів.

У період відбудови народного господарства в кожному райцентрі створюються районні бібліотеки, збільшується мережа сільських державних бібліотечних закладів. У 1945 р. організовано обласний відділ культурно-освітньої роботи, на який покладається керівництво роботою клубних і бібліотечних установ, а в 1953 р. – обласне управління культури. В короткий термін було відновлено довоєнну мережу районних і міських бібліотек, а мережу сільських – збільшено майже втричі (це були переважно приклубні і колгоспні бібліотеки). Відбудовою Вінницької обласної бібліотеки ім. К. А. Тімірязєва керував Герой Радянського Союзу І. М. Філіповський, який очолив її у 1952 р. Основним джерелом поповнення фондів бібліотек області став бібколектор, а кожна колгоспна книгозбірня отримувала книги із серії «Колгоспна бібліотека», в яку входило понад 100 назв кращих творів української і світової літератури. Починаючи з 1951 р. повсюдно відкривалися державні міські і сільські бібліотеки, в які поступово вливалися фонди колгоспних книгозбірень. У кінці 50-х майже всі населені пункти були охоплені бібліотечним обслуговуванням, широко використовувалися нестаціонарні форми. Мережа масових бібліотек на початок 1960 р. дорівнювала 2 024 одиниці з книжковим фондом 7 190,7 тис. прим. Послугами бібліотек користувалися понад півмільйона чоловік, або кожний четвертий мешканець області. Зміцнилася матеріально-технічна база бібліотек. Обласне управління культури через виробничий комбінат організувало виготовлення спеціального обладнання для бібліотек. Продовжувало роботу з підготовки бібліотечних кадрів Тульчинське училище культури (заклад протягом усього періоду своєї діяльності неодноразово змінював назву, але завжди в ньому зберігалося бібліотечне відділення).

У 1960 р. серед бібліотек Вінниччини розгорнулося змагання за звання «Бібліотека відмінної роботи». У 1967 р. діяльність великої групи бібліотекарів була відзначена державними нагородами – орденами і медалями. Серед них: Сирота О. І., завідувач бібліотекою с. Бабчинці Могилів-Подільського р-ну – орденом Трудового Червоного Прапора; Редькіна Г. А., завідувач  бібліотекою с. Дзигівка Ямпільського р-ну – медаллю «За трудову доблесть»; Марчук Г. С., завідувач бібліотекою с. Селище Літинського р-ну, Патерлевич H. A., завідувач бібліотекою с. Бабчинці-ІІ Могилів-Подільського р-ну – медалями «За трудову відзнаку».

У 1970 р. мережа державних бібліотек становила 1 556, з них 1 302 – у сільській місцевості. 72,1% населення охоплені бібліотечним обслуговуванням. Сумарний фонд налічує 12 992,9 тис. прим. Число читачів – 1 129 963, книговидача – 22 287,3 тис. прим. Діяло 225 профспілкових бібліотек. У 1974 р. в області розпочалася централізація державних масових бібліотек. Першим її провів Тульчинський район, на базі якого згодом діяла обласна ШПД з питань централізації бібліотек. У 1980 р. завершилося створення в області ЦБС, які об’єднали 1 364 бібліотеки з фондом 16 288,9 тис. прим. В області діяли також 1 972 пересувні бібліотеки в населених пунктах та на виробничих ділянках. Відбувається подальша спеціалізація бібліотек, зокрема в 1980 р. у Вінниці відкрито обласну бібліотеку для юнацтва, в 1991 р. у Могилів-Подільську – міську бібліотеку для юнацтва. В першій половині 80-х рр. ХХ ст. активно проводилася робота з комплектування бібліотечного фонду. Основним джерелом постачання, як і раніше, був обласний бібколектор, книгообмінний фонд обласної наукової бібліотеки ім. К. А. Тімірязєва. Проте в репертуарі було багато суспільно-політичної літератури, не вистачало українських книг. У 1983 р. однією з перших в Україні Вінницька область почала створювати культурно-спортивні комплекси, в складі яких вагоме місце приділялося бібліотекам. У цей час під керівництвом обласної наукової бібліотеки розроблялися Єдині плани пропаганди і впровадження в сільськогосподарське виробництво досягнень науки і передового досвіду. Розпочалося створення довідково-інформаційних фондів (ДІФів) для спеціалістів сільського господарства і промисловості. У 80-х рр. відбулося значне скорочення профспілкових бібліотек. На 01.01.1991 р. діяло 1 367 бібліотек системи Міністерства культури і мистецтв з фондом 20 456,0 прим. видань. Мережа бібліотек усіх систем і відомств становила 2 532 заклади, з них – 67 профспілкових.

У перші роки становлення незалежності української держави на потреби закладів культури області, у т.ч. й бібліотек, з місцевого бюджету виділялося 6% коштів. У середині 90-х рр. через складну фінансово-економічну ситуацію в Україні та регіоні почалося значне скорочення бібліотечної мережі та персоналу, відбулося переведення бібліотечних працівників на умови неповного робочого дня – 0,75, 0,5 та навіть на 0,25 посадового окладу. Окремі бібліотеки були тимчасово передані на утримання місцевих КСП. Проведено три конференції обласного значення – науково-методичну «Перехід до ринку і проблеми розвитку духовності на Вінниччині» (лютий 1993), обласну «Бібліотеки і розвиток культури та духовності на Вінниччині» (березень 1993), науково-практичну «Сільська бібліотека: проблеми і перспективи» (1994), де обговорювалися проблеми діяльності бібліотек в умовах незалежності та розвитку ринкової економіки. У 1997 р. на виконання Постанови Кабінету Міністрів України «Про мінімальні соціальні нормативи забезпечення публічними бібліотеками населення в Україні» в області було створено Державний реєстр, до якого включено 1 027 бібліотек системи Міністерства культури і мистецтв України. Бібліотеки займалися пошуком додаткових коштів на поповнення бібліотечних фондів та забезпечення інших потреб життєдіяльності закладів. На 01.01.2000 р. мережа публічних бібліотек становила 1 130 одиниць з бібліотечним фондом 20 456, 0 тис. прим. і штатом 1 668 працівників. Діяло 44 профспілкові  бібліотеки. В кінці 90-х – на початку 2000-х рр. в області почався процес децентралізації бібліотечної мережі.

У 2000-х роках було прийнято низку обласних програм, спрямованих на бібліотеки, зокрема, з питань розвитку культури на 2003–2004 рр., поповнення бібліотечних фондів на 2003–2005 рр., розвитку краєзнавства на період до 2010 р., модернізації бібліотек на період до 2017 р. Аналогічні документи були затверджені в усіх районних центрах і містах обласного значення.

Упродовж першого десятиріччя ХХІ ст. відбувалося подальше впорядкування та оптимізація бібліотечної мережі. На кінець 2010 р. кількість бібліотек системи Міністерства культури України становила 959 одиниць, з них – 848 сільських. Усього в області діяло 1 946 бібліотек різних систем і відомств, у т. ч. 45 профспілкових. У цей період залишилося лише 9 ЦБС, бібліотеки інших районів працювали в умовах повної або часткової децентралізації. Бібліотечне обслуговування здійснювали також 146 клубів-бібліотек. Кількість бібліотечних фондів на кінець 2010 р. становила 16 млн 240,2 тис. прим. Число користувачів за ЄРК – 603,1 тис. чол., обслужених – 683,1 тис. осіб, видача документів – 13 млн 221,7 тис. прим., відвідувань – 729,1 тис.

У 2002 р. видається розпорядження голови Вінницької облдержадміністрації «Про створення центрів регіональної інформації на базі публічних бібліотек». Підготовка бібліотекарів та керівників галузі районної і міської ланок до відкриття даних центрів проходила в ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва. Всього навчанням було охоплено 1,5 тис. чол. Центри регіональної інформації були створені в більшості бібліотек. У 2005 р. Вінницька область стала місцем проведення Всеукраїнської науково-практичної конференції директорів обласних наукових бібліотек «Створення та інтеграція інформаційних ресурсів бібліотек», виїзні засідання якої проходили на базі Немирівської та Тульчинської ЦБ.

Бібліотеки області брали участь у всеукраїнських акціях, зокрема: сімей-ерудитів «Від роду – до народу», літературного конкурсу юних талантів «О, мово моя, душа голосна України», дитячого конкурсу «Я і мої права» та ін.

У цей період бібліотеки стають учасниками інвестиційних проектів міжнародних організацій: МФ «Відродження», Посольства США в Україні, благодійного фонду Білла і Мелінди Гейтс та ін. Протягом 2001–2005 рр. ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва, центральна бібліотека Тульчинської ЦБС, КЗ «Барська районна бібліотека», Хмільницька бібліотека для дорослих, Іванівська сільська бібліотека Барського р-ну виграли проект Посольства США в Україні «Інтернет для читачів публічних бібліотек» – LEAP, на базі них було відкрито Інтернет-центри. Протягом 2010–2013 рр. 102 центральних районних, міських та сільських бібліотек стали переможцями V раундів конкурсу «Організація нових бібліотечних послуг з використанням вільного доступу до мережі Інтернет» програми «Бібліоміст». Загалом бібліотеки 18 з 27 районів області та м. Вінниця отримали комп’ютери та інше технічне обладнання, а бібліотекарі пройшли навчання в Регіональному тренінговому центрі (РТЦ) при ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва.

У 2014 р. сім сільських бібліотек стали переможцями конкурсу УБА «Бібліотека – громада: відкритий простір» за фінансової підтримки Фонду «Монсанто». Барська районна бібліотека перемогла у мікропроекті від Українського фонду соціальних інвестицій на зміцнення матеріально-технічної бази та отримала комп’ютерне обладнання на суму більше 32 тис. грн., передплату періодичних видань на 2015 р., у перспективі – надходження нових книг. Електронну пошту мають 188 бібліотек, з них на селі – 112. Шість бібліотек створюють електронні каталоги (ОУНБ, обласні бібліотеки для юнацтва та для дітей ім. І. Я. Франка, Хмільницька центральна  для дорослих, Вінницька районна ЦБС та Вінницька міська ЦБС). Близько 80 бібліотечних блогів висвітлюють роботу бібліотек, 20 книгозбірень та ЦБС області мають свої веб-сайти.

2013 року бібліотеки області започаткували створення відеороликів з їх подальшим розміщенням у You Tube. У 2014 р. створено 86 буктрейлерів у рамках обласного конкурсу «Видимі історії про книги». Для міжбібліотечного спілкування фахівці бібліотек області використовують такий канал комунікації, як skype-технології.

У рамках відзначення Всеукраїнського дня бібліотек пройшли І і ІІ обласні бібліотечні форуми – «Публічна бібліотека Вінниччини: новий образ в новому столітті» (2011), «Публічні бібліотеки регіону: нові реалії і вічні цінності» (2013).

На 01.01.2015 р. мережа публічних бібліотек становила 948, з них – 843 сільських, бібліотечний фонд – 15 млн 74,8 тис. прим., видача документів – 12 млн ,1 тис., відвідування – 4 млн 67,4 тис. Користувачів за ЄРК – 570,9 тис., обслужених – 656,5 тис.

У бібліотечних установах області станом на 01.01.2015 р. налічується 1 541 бібліотечний працівник. Повну вищу бібліотечну освіту мають 256 осіб, базову бібліотечну – 593. Більше половини бібліотекарів – професіонали зі стажем роботи понад 20 років, молодь до 35 років становить 12% від загальної кількості.

Неодноразово бібліотекарі області отримували державні нагороди та відзнаки. Так, у 1970 р. майже 200 бібліотекарів були нагороджені ленінськими ювілейними медалями «За доблесну працю», 4 – орденом Трудового Червоного Прапора і медалями «За трудову відзнаку», «За трудову доблесть». У 1973 р. завідувачу бібліотеки с. Богданівка Тульчинського р-ну Поплавському С. М. присвоєно звання «Заслужений працівник культури УРСР», а 1987 р. – такого звання був удостоєний директор Вінницької ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва Лучко А. Й.

Значний внесок у розвиток бібліотечної справи області в ХХІ ст. роблять бібліотекарі: Кирилюк Л. О., Мірчук Л. І., Власова Л. С. (Барський р-н), Бернацька Л. Л. (Бершадський), Бригас О. І., Мазур Т. М. (Вінницький р-н), Голомовза В. М. (Гайсинський р-н), Дячук Т. В. (Козятинський р-н), Болюх О. Б. (Крижопільський р-н), Іщук Л. С. (Літинський р-н), Головенко Н. П., Вартанович Н. М. (Могилів-Подільський р-н), Драганюк Л. С. (Мурованокуриловецький р-н), Коваль О. А. (Немирівський р-н), Рибак П. Ю. (Теплицький р-н), Вігуржинська В. С. (Тульчинський р-н), Нагірняк В. П. (Томашпільський р-н), Дереш М. Б. (Тростянецький р-н), Попова З. М. (Хмільницький р-н), Скорик Н. І., Домашевська Л. П. (м. Вінниця) та ін.

Підготовку бібліотечних кадрів в області здійснюють Тульчинське училище культури та Вінницький філіал Київського національного університету культури і мистецтв. Фахівців за спеціальністю «Документознавство та інформаційна діяльність» готує також Вінницький соціально-економічний інститут Університету «Україна».

Prusiewicz, A. Biblioteki na Podolu i ich ekslibrisy / А. Prusiewicz // Exlibris. – Lwow, Krakow, 1922. – Zesz. IV. – S. 72–77;

Смагло Г. К. Бібліотечна справа на Вінниччині за роки Радянської влади : [Інформ. заст. директора обл. наук. б-ки ім. К. А. Тімірязєва] / Г. К. Смагло // Бібліотекознавство та бібліографія. – Харків, 1967. – С. 78–88;

Вінниччина бібліотечна : довідник / авт. кол.: Циганюк В. Ф., Цимбалюк П. І., Журавлівський І. М. та ін.; Упр. культури Вінниц. обл. держ. адмін., Вінниц. ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва. – Вінниця, 2003. – 213 с.;

Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека ім. К. А. Тімірязєва в контексті історії та інноваційному поступі сьогодення : монографія / Упр. культури і туризму Вінниц. облдержадмін., Вінниц. ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва ; авт. проекту В. Ф. Циганюк ; авт. кол.: Г. М. Авраменко, Т. В. Герасимова, І. М. Журавлівський та ін. ; упоряд. тексту: М. Г. Спиця, О. І. Кізян, Н. І. Морозова ; відп. за вип. Н. І. Морозова. – Вінниця : Меркьюрі-Поділля, 2007. – 312 с. : фото, арх. док. – (Віковому ювілею бібліотеки присвячується);

Кароєва Т. Р. Провінція у галактиці Гутенберга: книжкова культура подолян другої половини ХІХ – початку ХХ ст. : монографія / Т. Р. Кароєва ; М-во освіти і науки України, Вінниц. держ. пед. ун-т ім. М. Коцюбинського. – Вінниця : ТОВ «Нілан-ЛТД», 2014. – 472 с. : іл.